Інтернет-портал української культури Кубані

П`ятниця
13.12.2019
07:45
Вітаю Вас Гість | RSS Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Новинки бібліотеки
[25.06.2017]
Кирий О. Адыгейский ... (1)
[22.01.2017]
Кирий П_Украинская м... (0)
[05.12.2016]
Спиридон Добровольсь... (0)
[19.03.2015]
Іванис В. Стежками ж... (0)
[07.03.2015]
Український тиждень ... (0)
[26.11.2014]
Козак Мамай (0)
[11.10.2014]
Жарко Я. Баштанник (... (0)
[24.09.2014]
Петлюра С. Секретні ... (0)

Архів записів

Пошук

Запрошуємо!

7 серпня 1918 український уряд підписав договір із Доно-Кавказьким Союзом.




Українська держава гетьмана Павла Скоропадського й Доно-Кавказький союз підписали договір про кордони 7 серпня 1918-го. Подія відбулась під час українських національно-визвольних змагань і громадянської війни в Росії.
Згідно з договором, сторони визнали існування держав та їхній суверенітет. Домовились про налагодження товарообміну та подальшу розробку угод щодо фінансових і митних відносин.
Кордоном визначили давню адміністративну межу. За Україною залишалась Харківська, Воронезька та Катеринославська губернії колишньої Російської імперії. Донці отримали частину земель на Донбасі.
Договір був чинним недовго. За декілька місяців Директорія УНР під проводом Володимира Винниченка очолить повстання проти гетьманату. Вона повалить його та відновить Українську народну республіку. Область війська Донського ліквідують більшовики 1920-го.
Гетьман Павло Скоропадський затвердив закон про громадянство Української держави 2 липня 1918-го. Українським громадянам заборонялося одночасно бути підданими іншої держави. В Україні вони отримували права та обов'язки. Повинні були дбати про добробут держави.
Громадянами Української держави визнавали російських громадян, які перебували на її території. Усі особи, народжені в Україні, мали право на громадянство. Вони повинні були подати відповідну заяву протягом року після досягнення повноліття.
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 61 | Добавил: brodnyk | Дата: 22.08.2019 | Комментарии (0)

З Новим Роком!


Дорогие гости нашего сайта!

Сегодня, в канун Нового Года по старому стилю Администрация "Просвіти" от сердечно поздравляет вас с 2018 годом! Ушедший в историю 2017 год был тесно связан для нас с именем Виктора Кирилловича Чумаченко, подавшего много материалов для нашего сайта и вдохновлявшего его работу. К сожалению, его сотрудничество с нами и работа на благо возрождения украинской культуры Кубани безвременно оборвалась... Отошла в историю целая страница в летописи кубанского украинства. Но надо смотреть в будущее: жизнь не стоит на месте, и надо считаться с любыми её поворотами. Отныне как никогда ясно, что дело возрождения и сохранения нашей культуры лежит только в наших руках.

Будем же верить и надеяться! Наш сайт будет продолжать по мере сил и наличия материала свою работу, и мы всегда очень рады обратной связи от вас, наши дорогие читатели.

 

Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 330 | Добавил: Керівник | Дата: 13.01.2018 | Комментарии (0)

Помер Віктор Чумаченко.




Віктор Кирилович Чумаченко народився 26 березня 1956 року в багатодітній селянській родині в станиці Ахметовській (тепер Лабинського району Краснодарського краю), де переважали нащадки вихідців з України. Закінчив філологічний факультет Кубанського державного університету за спеціальністю російська мова та література (1978), аспірантуру Літературного інституту ім. М.Горького Спілки письменників СРСР, захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата філологічних наук (1988).

Віктор Чумаченко працював, зокрема, завкафедрою літератури (1992 ─ 2013) та деканом інформаційно-бібліотечного факультету (1993 ─ 1996) Краснодарської державної академії культури і мистецтв − тепер Краснодарський державний університет культури і мистецтв, науковим співробітником відділу комплексних проблем вивчення культури Південної філії Російського інституту культурології (2014 ─ 2017).

Викликає щире захоплення Чумаченко як журналіст і видавець: він був редактором журналу «Кубань» Краснодарської крайової письменницької організації, членом редколегії літературно-краєзнавчого журналу «Родная Кубань», першим заступником головного редактора регіонального наукового журналу «Культурная жизнь Юга России» (1999 − 2013), редактором кубанської української малотиражної газети «Вісник Товариства української культури Кубані». А ще був директором Науково-видавничого центру Краснодарського державного університету культури і мистецтв, старшим науковим співробітником відділу експертно-консультативної діяльності та проблем культурної і природної спадщини…

Незбагненна генетична пам’ять вела Віктора Чумаченка до українства. Останніми роками він признавався друзям, що «у снах я розмовляю українською», а в роки свого студентства «мав мрію продовжити навчання в Київському університеті, але батьки вже були старі, не зважився їх покинути у самоті». Значно пізніше йому пощастило продовжити вишкіл на філософському факультеті Українського Вільного Університету в Мюнхені (1995). Все подальше життя присвятив вивченню і збереженню забороненої і понищеної української складової в культурній традиції Кубанського краю, тісно пов’язаній з Україною походженням і подальшими зв’язками. Він очолював комісію з літератури Фонду культури Кубанського козацтва, був членом громадської ради Літературного музею Кубані (Будинку Якова Кухаренка), вченим секретарем Товариства української культури Кубані. Він був шанованою постаттю для дослідників в Україні. Сьогодні складно уявити без унікальної Чумаченкової ерудиції «Енциклопедію сучасної України», «Енциклопедію історії України», «Енциклопедію української діаспори», «Українське козацтво: Малу енциклопедію», «Шевченківську енциклопедію»… Напружена, мало не цілодобова, праця, як і незатишне становище «українофіла» та, за його власним висловом, «бездомного професора»(!), швидко підточували його здоров’я. «А в мене позиція проста: Бог його знає, скільки лишилось жити. Треба хоч щось встигнути зробити, що без мене вже ніхто не зробить. Годинник стукає все голосніше», − написав він.

Справою його життя стало вивчення української літературної традиції на Кубані, що охоплювала життя і творчий доробок близько 150 літераторів, істориків, етнографів і фольклористів. З допомогою численних друзів він збирав розкидані по багатьох архівах і бібліотеках світу відомості про Якова Кухаренка, Миколу Рябовола, Луку Бича, Івана Шаля, Петра Волиняка, Михайла Обидного, Василя Барку, Дмитра Нитченка, Олексу Кирія та багатьох інших пов’язаних з Кубанщиною вчених, митців, діячів Кубанської Народної Республіки і кубанців − вояків Армії УНР. Упродовж багатьох років наполегливо розшукував і пропагував літературний спадок Василя Мови, а ще більше ─ українсько-кубанського вченого і громадського діяча, історика Кубані, видатного діяча української еміграції Федора Щербини, розшукав його забуте поховання у Празі й домігся перепоховання у Краснодарі. Він задумав багатотомне зібрання праць вченого, з допомогою друзів виявляв їх по численних архівах і бібліотеках світу. З першої його серії під назвою «Невидані твори» на 2016 р. вийшли чотири томи з запланованих шести.

Так само вчений перейнявся долею розстріляного в Сандормоху діяча українізації на Кубані, історика Сергія Грушевського (1892 ─ 1937) − троюрідного небожа Михайла Грушевського. Це і звело нас 2005 р. з професором Чумаченком у ході підготовки книги про родовід Михайла Грушевського «Я був їх старший син». А останні кілька років ми разом з Віктором Кириловичем працювали над окремим виданням про кубанську гілку роду Грушевських, по крихтах збирали розрізнені відомості про їхні трагічні до ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 294 | Добавил: brodnyk | Дата: 14.12.2017 | Комментарии (0)

Забытый классик. Как исчезнувшая рукопись Василия Мовы сама нашла книговеда


 

13 января 2017 года кубанскому писателю Василю Мове исполнилось 175 лет.

Мова - единственный из литераторов, творивших на черноморском диалекте украинского языка, заслужил звание классика украинской литературы. При этом он и самый недооцененный из них. Едва ли не единственный, кто подготовился к юбилею писателя (скоро выйдет книга с произведениями Мовы, в том числе прежде не издававшимися) - кубанский профессор Виктор Чумаченко. Исследователь рассказал «АиФ-Юг» о том, как классик литературы оказался забыт и почему найти его произведения сегодня - практически непосильная задача.

Рукописи «сгорели» в огнях Гражданской войны

 

Светлана Лазебная, «АиФ-Юг»: Виктор Кириллович, под вашей редакцией в 1995 году в Нью-Йорке, а в 1899-м – в Краснодаре уже вышли две книги Василия Мовы. Готовится третья. Это ведь не банальное переиздание?

Виктор Чумаченко: Переизданиями я не занимаюсь, и если берусь за книгу, то это обязательно эксклюзив. При жизни поэту удалось опубликовать чуть больше десятка своих стихов, а написано было несколько больших поэм, драм и комедий, два цикла рассказов из жизни судебного следователя и мирового судьи (в их качестве Мова служил в Усть-Лабинске и Ейске), масса исторических зарисовок, публицистических статей, переводов... К сожалению, богатейшее наследие дошло до нас с большими потерями. Поэтому каждая новая книга - это то, что мне удалось собрать по архивам на данный момент. ... Читати далі »

Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 315 | Добавил: Керівник | Дата: 05.02.2017 | Комментарии (0)

«СЕМЬЯ КАК ЯЧЕЙКА ТВОРЧЕСТВА»
(Литературная семья Кирий)


16 декабря 2016 года в Литературном музее Кубани прошла презентация книги переводов украинской поэзии, выполненных Прасковьей Михайловной Кирий, женой кубанского украинского поэта первой половины 20-го века Олексы Кирия. Книгу П. Кирий вы можете найти в нашей библиотеке.

Обложка книги

Под таким названием прошли очередные, декабрьские «Встречи в Литературном музее Кубани», что располагается в доме бывшего атамана и первого казачьего литератора Якова Герасимовича Кухаренко. Когда-нибудь эта встреча должна была обязательно состояться, ведь семья Кирий - это более полувека истории кубанской литературы, и каждый представитель  литературной династии внес в нее свой весомый вклад. ... Читати далі »

Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 504 | Добавил: Керівник | Дата: 22.01.2017 | Комментарии (0)

«С книгой по жизни»
(О выставке в Литературном музее Кубани)


В конце прошлого года в Литературном музее Кубани проходила выставка, посвящённая юбилею и творческой деятельности ведущего украиниста Юга России Виктора Кирилловича Чумаченко, сделавшего, как никто, много для возрождения интереса к украинской культуре и в частности к украинской книге в нашем крае. Наш сайт, создатели и редакторы которого были вдохновлены его деятельностью, раскрывшей для публики целый пласт нашей истории и культуры, годами замалчиваемый и гонимый, присоединяется к поздравлениям и выражает юбиляру свою безмерную признательность и благодарность!

 Литературный музей Кубани располагается в живописном историческом уголке старого Екатеринодара, в доме бывшего черноморского атамана, друга Тараса Шевченко, первого кубанского литератора Якова Герасимовича Кухаренко (1799–1862). До революции здесь была панская усадьба, построенная на  старинный украинский лад, с традиционными хозяйственными постройками, пасекой, огромным фруктовым садом, широкой полосой спускавшимся к берегу бурной Кубани, крикливыми павлинами, разводившимися гостеприимным хозяином для экзотики. В начале прошлого века запечатлеть всю эту чудом сохранившуюся красоту приезжал замечательный художник, певец славных запорожских традиций С.И. Васильковский.

Литературный музей Кубани, Краснодар.


    От прошлого великолепия уцелел только дом, наполненный воспоминаниями о собиравшихся в нем первых кубанских писателях, творивших на украинском языке. ... Читати далі »

Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 488 | Добавил: Керівник | Дата: 07.01.2017 | Комментарии (0)

Привітання від редакції сайту кубанської "Просвіти" з новорічними святами.


 

Шановні друзі!

Ми раді вітати вас з Новим Роком та Різдвом Христовим! Бажаємо усім вам щастя, душевної рівноваги та здоров'я протягом усього Нового 2017 Року! Наш сайт у минулому році оновлювався на жаль, не так часто, як би нам і вам того хотілося. Причини цьому повинні бути зрозумілі: під час інформаційної війни, що йде з обох боків, дуже важко знаходити матеріали, які були б нейтральними та не ображали ту чи іншу сторону. Оскільки це вдається не дуже часто, ми змушені були нерідко обирати мовчання, надо сказати, не ми одні: так, завмерла фактично діяльність багатьох культурних об'єднань на Кубані. Але зараз пристрасті потрохи вщухають, будемо ж сподіватися, що відродиться й українське культурне життя!

 

Дорогие друзья

Мы рады поздравить вас с Новым Годом и Рождеством Христовым! Желаем всем вам счастья, душевного равновесия и здоровья в течение всего Нового 2017 Года! Наш сайт в прошлом году обновлялся, к сожалению, не так часто, как бы нам и вам того хотелось. Причины этому должны быть понятны: во время информационной войны, идущей с обеих сторон, очень трудно находить материалы, которые были бы нейтральными и не оскорбляли ту или иную сторону. Поскольку это удается не очень часто, мы вынуждены были нередко выбирать молчание, надо сказать, не мы одни: так, фактически замерла деятельность многих культурных объединений на Кубани. Но сейчас страсти понемногу утихают, будем же надеяться, что возродится и украинская культурная жизнь!

Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 220 | Добавил: Керівник | Дата: 02.01.2017 | Комментарии (0)

Как Кубань стала русской?


Предлагаем вашему вниманию краткий исторический обзор процессов, приведших к русификации Кубани в начале ХХ века.

 



До 1930-х украинский язык был официальным на Кубани наряду с русским, а многие кубанские казаки считали себя этническими украинцами. Это дало повод современной Украине считать эту территорию исторически своей, несправедливо отданной России.

Кубанское казачье войско Как же появилось Кубанское казачье войско? Его история начинается в 1696 году, когда донской казачий Хоперский полк принял участие во взятии Азова Петром I. Позже, в 1708 году, во время Булавинского восстания, хопёрцы переселились на Кубань, дав начало новому казачьему сообществу. Новый этап в истории кубанского казачества начался в конце XVIII века, когда после русско-турецких войн 1768-1774 и 1787-1791 годов российская граница придвинулась к Северному Кавказу, а Северное Причерноморье стало целиком российским. Отпала необходимость в Запорожском казачьем войске, но казаки требовались для укрепления кавказских границ. В 1792 году запорожцы были переселены на Кубань, получив земли в войсковую собственность. Так образовалось Черноморское казачество. На юго-востоке от него было расположено Кавказское линейное казачье войско, сформированное из донских казаков. В 1864 году они были объединены в Кубанское казачье войско. Таким образом, Кубанское казачество оказалось этнически двусоставным — русско-украинским. Правда, до начала XX века в казачьей среде преобладало скорее сословное сознание, нежели этническое. Перемены дали о себе знать уже в конце XIX века, когда наметилось два совершенно новых «тренда». С одной стороны, военное министерство Российской империи начало задумываться о ликвидации казачьего сословия – в условиях начала XX века конница уходила на второй план. С другой, в казачьей среде росло число лиц, не связанных с военной службой, а занятых интеллектуальным трудом. Именно в их среде зародилась идея «казачьей нации». Ее развитие ускорила связь черноморцев с украинским национальным движением. Хрупкий нейтралитет был уничтожен Октябрьской революцией, которую кубанское правительство не признало. Кубанская Рада объявила об образовании независимой Кубанской Народной Республики. Оговаривалось, что республика входила в состав России на федеральных правах, но о какой России шла речь? Было не ясно. ... Читати далі »

Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 392 | Добавил: brodnyk | Дата: 28.03.2016 | Комментарии (0)

Створи собі пам'ятник


В Новосибірську встановлено пам'ятник Кобзарю... Ця подія сама по собі є винятковою в культурному житті українців Росії, а тим більше в сучасних умовах взаємовідносин між офіційною Москвою та Києвом. Пропонуємо увазі наших читачів матеріал, написаний автором проекта, Володимиром Павуком.

…Одна мудра людина сказала: колись і ми помремо, а що же людям ми оставимо?...

На мою долю випало подарувати місту Новосибірську, де кожний третій мешканець має тією чи іншою мірою українське коріння, а також нашим дітям і онукам прекрасний пам’ятник великому Тарасу Шевченку. Спорудження пам’ятника було приурочене до 200-річчя від дня народження Поета і Художника.

Довгих три роки я йшов до цієї мети. Весь той час я жив цією ідеєю. То був один із дуже важливих проектів у моєму житті! Всупереч опору недоброзичливців і невірству скептиків, долаючи десятки перепон, не рахуючись ні з часом, ні з видатками, я крок за кроком просувався вперед. Сказати, що це було мені нелегко і непросто – значить, нічого не сказати.

Ось коротка хронологія. Спочатку я звернувся в мерію Новосибірська по дозвіл на спорудження пам’ятника. Після кількох засідань у мерії, наприкінці лютого 2013 року отримав такий дозвіл.  Потім я організував конкурс на кращий ескізний проект пам’ятника. В цьому конкурсі брали участь архітектори і скульптори Новосибірська, Сургута, Москви і Києва. Кращим архітектурним проектом визнали роботу архітектора Олександра Скоробогатька і художника Олександра Крутікова (Новосибірськ), а кращою скульптурою – роботу скульптора Бориса Ульянова (Москва). Керівником усього проекту був я. Підсумки цього конкурсу ми підбили наприкінці 2013 року. ... Читати далі »

Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 530 | Добавил: Керівник | Дата: 06.10.2015 | Комментарии (0)

З Новим 2015 Роком!


Дорогі друзі, цей рік добігає свого кінця, і редакція сайту кубанської "Просвіти" рада привітати Вас з прийдешнім Новим Роком. Цей рік був самим складним за всю історію пост-радянських відносин між Росією та Україною, не менш складним він був і для усіх діячів української культури, які живуть у Російській Федерації. Багато проектів було закрито: так, на Кубані не відбулася чергова конференція "Кубань-Україна: Питання історико-культурної взаємодії", що мала бути присвячена 200-річній річниці від дня народження Тараса Шевченка, саме існування багатьох організацій було поставлено під питання, активні діячі ставали об'єктами загроз та цькування. Все це, крім тих політичних подій, крім тих трагічних подій, що відбувалися на нашій історичній Батьківщині, коли ми стояли на межі братовбивчої війни, та навіть переступали цю межу - все це, що ще рік тому не можна було й уявити і що тепер стало реальністю, видається якимось жахливим сном. Але це не сон, на великий жаль...

В цих умовах, не зважаючи на всі загрози, на всі незручності та непорозуміння наш сайт продовжував працювати, і продовжуватиме й далі робити свою працю: знайомити людей з творами кубанських письменників, публікувати матеріали, які багато хто хотів би тримати невідомими для широкої громадськості особливо на Кубані. І, як і раніше, триматися справи мира, не брати участь в цьому безумі взаємної ненависті, яка захлеснула великі кола суспільства як в Росії, так і в Україні. Це наша єдина мета і наша єдина позиція.

Будемо ж сподіватися на краще, але й пам'ятати, що просто так нічого ніколи не дасться: кожний повинен зробити свій внесок в справу миру - хоча б тим, щоб самому переставати вірити брехні та відкривати очі іншим. В справі миру, як і в справі культурного відродження нашої малої батьківщини - Кубані, неможливо чекати та покладатися на інших, все це починається з тебе. З Новим Роком!

Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 2170 | Добавил: Керівник | Дата: 31.12.2014 | Комментарии (0)

1 2 3 ... 7 8 »
Форма входу

Календар
«  Грудень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Погода

Наша кнопка


Корисні посилання


  • Просвіта © 2019 Створити безкоштовний сайт на uCoz