Інтернет-портал української культури Кубані

Субота
18.11.2017
06:02
Вітаю Вас Гість | RSS Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Категорії розділу
Статті [6]

Новинки бібліотеки
[25.06.2017]
Кирий О. Адыгейский ... (0)
[22.01.2017]
Кирий П_Украинская м... (0)
[05.12.2016]
Спиридон Добровольсь... (0)
[19.03.2015]
Іванис В. Стежками ж... (0)
[07.03.2015]
Український тиждень ... (0)
[26.11.2014]
Козак Мамай (0)
[11.10.2014]
Жарко Я. Баштанник (... (0)
[24.09.2014]
Петлюра С. Секретні ... (0)

Пошук

Запрошуємо!

Головна » Статті » Статті

Українська мова: наше щастя і біда
У порівнянні з усією Росією ситуація на Кубані щодо захисту прав населення на знання рідної мови та на доступ до матеріалів на неї виглядає, мабуть, найгіршою: коли в республіках, що входять до складу РФ діється бодай щось для збереження рідної мови, її вивчають в школах, існують радіостанції, подекуди навіть телеканали, то для збереження української, мови культури Кубані, мови, яка ще живе в деяких кубанських станицях, родинах, мови, якою писали свої твори кубанські письменники, і досі не робиться майже нічого, українська мова на Кубані нібито визнана неіснуючою, якимось діалектом російської, який, як і будь-який інший діалект, не вартий великої уваги. Хіба що з боку філологів...

Логічно задатися питанням, яка причина цьому явищу. Є мови, на яких розмовляє зовсім невелика кількість населення, мови, на яких в ході історичного процесу не було створено великої культурної спадщини. Можливо, українська мова належить до них? Вочевидь, ні. 1) Українською мовою створені пісні, які навіть росіяни часто вважають одними з найгарніших у світі, на українській існує література, яку перекладають на іноземні мови, й хоч вона, звичайно, не містить в собі такі шедеври, які створювали, наприклад, російські класики, але все це можна легко пояснити невеликим числом інтелігентних людей, які отримували освіту на неї. Можна сказати відверто, що, як би там не було, українська література має в собі зразки творчості, не гірші, ніж література будь-якої країни, яка до 20-го століття знаходилася під пануванням інших держав. 2) Українська мова зберегла в собі ті форми, які вже давно були втрачені в російській: чергування приголосних при відмінюванні іменників, кличний відмінок, давноминулий час, тому ні в якому сенсі неможливо назвати її біднішою за російську, за будь-яку індоєвропейську мову. І отже вона не те, що зникає -- саме її існування заперечується, ніби її просто нема на Кубані.

Коли дивишся на все це, не знаючи історії, це й справді може здатися трохи дивним, але варто лише відкрити підручник, чи якийсь довідник, щоб зрозуміти, що стоїть за цим. Якщо ми зробимо це, то побачимо, що в Російській імперії, як і сьогодні в Росії, не існувало жодної української школи, сумно звісним Емським указом українська мова була фактично заборонена у всіх сферах життя, крім "побутової" -- де її заборонити було просто неможливо, заборонено було навіть видавати книги нею. Головною ж ідеологією царизму у цьому питанні було поширення ідеї, що українського народу, як окремого від російського, просто не існує, що це просто етнічна група у складі "тріединаго Русскаго народа", яка не має права на вільний розвиток і повинна бути переведена згодом на великоросійську мову і звичаї. Тільки перед самим початком першої російської революції (1905--1907 рр.) та протягом її в цьому питанні з'явилися якісь зміни, було скасовано заборону на українські видання, втім шкіл, як і раніше створено не було. З початком першої світової війни, всі газети української мовою як небезпечні було закрито... Після короткого періоду відродження, який почався з Лютневої революції, та так званої українізації (як частини загальної політики "коренізації"), запровадженої більшовицьким урядом на Вкраїні і на всіх землях, заселених етнічними українцями, на українську мову знову почалися гоніння, але тепер вже замість ідеї єдиного "Русскаго народа", яку вигадали ідеологи царизму, був створений міф про "радянський нарід", на який нібито мають перетворитися (і вже навіть перетворилися!) всі народи СРСР. Тому прагнення до збереження рідної мови в будь-який час могло бути затавровано як "буржуазний націонализм" з найгіршими наслідками для національно свідомих людей. Цей останній період сталінського "національного будівництва" за своїми наслідками був найбільш трагічним, таким, що його можна без будь-якого перебільшення назвати національною катастрофою кубанських українців: у порівнянні з ним меркнуть усі утиски царату, бо він супроводжувався ґеноцидом населення Кубані голодом, виселеннями цілих станиць та розстрілами найбільш свідомих людей, повним знищенням не тільки українських шкіл, але й усіх українських фондів бібліотек, так що нам і досі для того, щоб знайти твори кубанських письменників, доводиться шукати їх де завгодно -- в центральних бібліотеках Росії, України -- але тільки не на Кубані, де вони були створені.

Крім цього "особливого" ставлення великодержавної політики Російської Імперії та радянської влади до українського питання, лейтмотивом імперської політики, як і в будь-якій імперії, щодо національних питаннь завжди, крім короткого періоду Ленінської політики коренізації, було бажаня уніфікувати населення, що зрозуміло, бо однородною масою завжди легше керувати. На Кубані, як і у всіх регіонах де жила значна кількість українського населення, ці дві тенденції: загальної орієнтації на асиміляцію інших народів та простого невизнання права української культури на самостійний розвиток, наклалися одна на одну, тому ми й маємо сьогодні тут з першого погляду дивну ситуацію: серед усіх мов і культур, які є в Росії жодна не має таких спроможностей для розвитку, які має українська, просто тому, що Україна зараз є незалежною державою. Сьогодні не існує тієї цензури, яка була в радянські часи, а науково-технічний прогрес фактично знищив і ту невелику відстань, яка відділяє нас від історичної батьківщини: до своїх послуг через супутникове телебачення ми маємо україномовні теле- й радіоканали, через Інтернет -- газети, переклади класиків, філософів, велику власну літературу на рідній мові, веб-сайти, дубльовані українською іноземні фільми -- ми маємо все те, про що удмурт чи чуваш і татарин могли б тільки мріяти. Коли б хтось хотів досконало опанувати нашу мову, ніяких перешкод для цього не було...

Так чому ж тоді, резонне питання, цього не відбувається, чому скрізь на Кубані ми не хочемо навіть назвати свою мову українською, навіть слова цього цураємося? Саме від того, що сьогодні, нажаль, назвати себе українцем на Кубані -- це зробити політичну заяву, саме питання давно вже перенесено з суто філологічної та культурологічної області в іншу сферу -- сферу політики. Російській владі, тут треба сказати правду, непотрібно мати у себе українців, наявність їх, наявність людей, які б не хотіли розчинится в "русском мире" в самій Росії, зробило б неможливим той політичний тиск, який оказує російський уряд на Україну сьогодні, і головним провідником якого там є саме "мовне питання". Свою роль також знову відіграє прагнення побудувати нову імперію, а тому присутність у складі Росії регіонів з населенням, яке має власну державу, викликає стару паранойю у цих новоявлених "будівників" -- страх втрати території. Колись вже німцям СРСР відмовили у відтворенні незаконно знищеної сталінським режимом АРСР Німців Поволжжя -- злякалися що існує соціалістична Німеччина, тому існування автномії німців нібито може підняти питання, чому ця територія не підпорядковується неї. Зараз російська національна політика щодо кубанців, очевидно, керується тими ж самими страхами. Але й тут є ще один суто "український" нюанс: великодержавна пропаганда, як у десятиріччя "Демократії", так і після переходу до її "сувереного" варіанту дуже багато зробила для того, щоб поширити в народі патріотичні настрої такої властивості:  "Почему это наш Крым отдали Украине? Давно пора его забрать, там же русские живут!". Тільки подумайте, що залишиться від цього, якщо буде визнано, що на Кубані живуть українці? Нажаль, загальний напрямок вектору російської зовнішньої політики сьогодні не викликає сумнівів, ані в його прихильників, ані супротивників, тому, прийнявши це до уваги все встає на свої місця.

Так, як не прикро це визнавати, але будь-яка людина, яка не втратила здатності міркувати, прекрасно розуміє що в Росії за радянські часи ніякої федерації, як це заявлено у назві, не було побудовано, ніхто не прагне побудувати її, як велику родину рівних братських народів, і тепер, навпаки ж будується однородна централізована держава, тому влада й не може не дивитися підозріло на існування на контролюємій території інших етносів, а особливо східнослов'янських, свідомі представники яких навіть дотепер здаються декому просто сепаратистами, а самі ці народи та мови вигаданими, штучно створеними. Усе це зрозуміло, зрозуміло, що перед нами стоять велики труднощі, й як їх подолати, навіть і невидно. Але той, хто хоче, шукає спосіб, як зробити, в той час, як той, хто не хоче, шукає причину, щоб не робити нічого. Врешті решт, не все в цьому житті упирається в політику та гроші, найкраще залежить від доброї волі людей та любові до Правди. Люди на Кубані, наші співвітчизники повинні зрозуміти той вибір, що стоїть перед ними: чи зникнути кінчатково під хвилею русифікації, розчинится у безликому болоті масового суспільства чи відкинути старі забобони, навіяні злочинною політикою, зрозуміти свою культурну та духовну єдність з рештою України та вповні використовувати ті переваги, які дає розвитку нашої культури існування незалежної країни, яка до того ж так близько знаходиться від нас. Наша перша мета зараз -- це перетворити те, що нам заважає, на те, що як раз сприятиме культурному відродженню нашого краю. Адже, як би там не було, ті зовнішні,. матеріальні та політичні перепони, що стоять на цьому шляху, значно менші, ніж ті, що вже доводилося долати свідомим кубанцям сто років тому.
Категорія: Статті | Додав: Керівник (20.06.2012) | Автор: Павло Єфремов
Переглядів: 685 | Теги: українська мова, Кубань українська | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Погода

Наша кнопка


Корисні посилання


  • Просвіта © 2017 Створити безкоштовний сайт на uCoz