Інтернет-портал української культури Кубані

Субота
18.11.2017
06:02
Вітаю Вас Гість | RSS Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Новинки бібліотеки
[25.06.2017]
Кирий О. Адыгейский ... (0)
[22.01.2017]
Кирий П_Украинская м... (0)
[05.12.2016]
Спиридон Добровольсь... (0)
[19.03.2015]
Іванис В. Стежками ж... (0)
[07.03.2015]
Український тиждень ... (0)
[26.11.2014]
Козак Мамай (0)
[11.10.2014]
Жарко Я. Баштанник (... (0)
[24.09.2014]
Петлюра С. Секретні ... (0)

Архів записів

Пошук

Запрошуємо!

Головна » 2014 » Квітень » 10 » Крим. "Козаки".
21:15
Крим. "Козаки".

Схаменiться!
Із ким нащадки славних запорожців — кубанські козаки?


 

1838 року в знаменитому вірші «До Основ’яненка», написаному під враженням від праці останнього про заснування Чорноморського війська на Кубані, Т. Шевченко писав про його засновника: «Наш завзятий Головатий не вмре, не загине».   Щоправда, в опублікованому варіанті в «Кобзарі» перші три слова за порадою редактора П. Куліша замінено ширшим поняттям — «Наша пісня, наша дума». Відома хвилююча дружба між Кобзарем і наказним отаманом Чорноморського війська Я. Кухаренком, який листувався із засланим поетом, підтримував його матеріально та морально, написав українську виставу «Чорноморський побит на Кубані», на основі якої М. Лисенко створив оперу «Чорноморці».

СТО РОКІВ ТОМУ ПРЕДКИ СУЧАСНИХ КУБАНСЬКИХ КОЗАКІВ НА ВЕСЬ СВІТ ПРОСЛАВИЛИСЯ ЯК ІНІЦІАТОРИ БРАТАННЯ ВОРОГУЮЧИХ АРМІЙ. А ЯКУ ПАМ’ЯТЬ ЗАЛИШАТЬ ПІСЛЯ СЕБЕ ЇХНІ НАЩАДКИ? / ФОТО ЛЄНЬЯРИ АБІБУЛАЄВОЇ

Світлою сторінкою порозуміння між українцями в роки Першої світової війни, які воювали в арміях ворогуючих між собою Російської та Австро-Угорської імперій, було організоване братання між вояками першої в особі українських кубанців та другої — в особі галицьких українців. Ця ініціатива, що була витвором прозрілих українців, стала прикладом для братання вояків інших національностей. Утім, пізніше більшовицька пропаганда, зокрема відомий совєтський публіцист О. Ярославський в «Історії громадянської війни», грубо фальсифікувала факти, приписавши витвір братерства українців т. зв. більшовицькій пропаганді. Після розвалу Російської імперії пам’ятні зусилля до єдності з Українською Народною Республікою кубанських керівників Рябовола (підступно вбитого російськими шовіністами) та Бича, а також наведені в спогадах А. Денікіна факти відмови кубанських частин, які опинилися в складі Добровольчої армії, воювати проти єдиновірних братів-українців з армії УНР.

Українці з Кубані розділили гірку долю з українцями УРСР під час сталінського геноциду українського народу, коли проводилося масове розкозачення, нищення голодом, навіть заміна назв окремих станиць та заселення їх прибульцями з Росії, ліквідація українських шкіл та осередків культури, заборона навіть записуватися українцями. Проте російським шовіністам не вдалося викорінити історичну пам’ять народу, були випадки через цензурний недогляд публікації у фольклорних збірниках відомої пісні «Вже двісті літ минає, як козак в неволі у ярмі, під московським караулом у тюрмі...», що стало одкровенням для українців з УРСР.

На світлому тлі родинних взаємин українців по різні боки штучних кордонів особливо жалюгідними виглядають зусилля ворожих сил розсварити братів, що виявилось у мобілізації самоскидів із Краснодарського краю за допомогою сусідніх адміністративних одиниць півдня Росії для засипки морського берега в районі українського острова Тузли, з метою його розмиву та розширення російської частини Керченської протоки. Та особливо незрозумілими є поява в Криму людей у кубанках (ніяк не хочеться вірити, що це потомки оспіваних Т. Шевченком славних запорожців), що беруть найактивнішу участь у захопленні кремлівськими правителями споконвіку українського Криму.

Оспіване Т. Шевченком славне українське козацтво вдруге панувало на Чорному морі в XVI—XVII століттях, коли запорожці під керівництвом гетьманів С. Кішки та П. Сагайдачного брали штурмом турецькі фортеці, — Трапезунд, Синоп (до речі, взяття Синопа П. Сагайдачним відбулося за 250 років до однойменної перемоги над турецьким флотом адмірала Нахімова), Стамбул, Варну, Кафу (Феодосія). А гетьман Дорошенко через степовий Крим своїм звитяжним військом досяг Бахчисараю. У відомому тодішньому семимовному словнику мов причорноморських країв поряд з румунською, болгарською, турецькою, грецькою, вірменською, грузинською зайняла своє законне місце й українська мова (і ніякого «могучого язика»). 

Пригадаймо, що при відвоюванні Причорномор’я такі фортеці, як Ізмаїл, Очаків, Хаджибей брали, в основному, запорожці, хоча їхні звитяги приписувались Петру Першому, Потьомкіну, Суворову, Ушакову як керівникам військових кампаній. А за багаторічну звитяжну службу з відвоювання Причорномор’я останнього кошового Запорізької Січі П. Калнишевського цариця Катерина запроторила на Соловки.

Не забуваймо, що Чорноморський флот Росії рекрутувався здебільшого з українців, серед яскравих представників якого були матрос Кошка (Кішка), революційний матрос Матюшенко. Зважаючи на переважно український склад чорноморців, після Лютневої революції адмірал Колчак українізував його (як на суші це зробив із сухопутнім корпусом майбутній гетьман П. Скоропадський), дозволив підняти український Державний Прапор. Виступаючи перед чорноморцями, вибачався, що не говорить українською мовою, називав чорноморців-українців найкращими моряками у світі. Знаменно, що дружина адмірала очолила севастопольську міську організацію українок, що з Севастополем тісно пов’язана діяльність Л. Мацієвича,одного з найвідоміших українських інженерів та громадських діячів, автора проектів багатьох кораблів, підводних човнів, першого у світі авіаносця, видатного летуна.

І як прикро усвідомлювати, що флагманський корабель українських Військово-Морських сил «Сагайдачний» (вдумаймося хоча б у це славетне прізвище) після успішного патрулювання біля сомалійських берегів по боротьбі з піратами не впускають до рідної кримської бухти кремлівські пірати і що в союзі з ними — не хочеться вірити — виступають... нащадки запорожців; що під час святкування 200-річчя Т. Шевченка прихильників всесвітнього генія розганяють і травмують російські шовіністи.

Звертаюся до сучасних кубанців — нащадків оспіваних Шевченком славних запорожців — зі словами: «Схаменіться!» Пригадайте, що сто років тому ваші предки на весь світ прославилися як ініціатори братання ворогуючих армій, не осоромте імені потомків Чепіги, Головатого, Кухаренка, Рябовола та інших славних імен, не допускайте загарбання великої волелюбної матері-України! Хай буде для вас прикладом подвиг Небесної Сотні, що полягла за волю України, що постає на розвалі останньої колоніальної імперії, за цивілізований шлях розвитку Росії, за єдину демократичну Європу! Не залишайтеся байдужими, заступіть дорогу розгулові кремлівських прогнилих неоколоніалістських сил.

Богдан САВКІВ, гірничий інженер, Київ

Джерело: http://www.day.kiev.ua/uk/article/poshta-dnya/shamenitsya

Переглядів: 415 | Додав: Керівник | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 3
1  
Чудова стаття!! А головне, що українським духом наповнена.
Про "споконвіку український" Крим ще можна поговорити. Татари кримські чомусь вважають себе "корінним народом", а Крим - своєю батьківщиною. В Україні нещодавно навіть відповідний закон прийняли. Але про те, що Крим є історично українським (не згадуючи і про рос.) ніхто не береться говорить. При цьому забавають і про таких маленьких народів як караїми або кримчаки.
Все решта в статті сказано абсолютно правильно. Українська історія взагалі має безліч призабутих сторінок. Пересічний українець здебільшого нічого не чув про таких козацьких діячів як Чепіга, Кухаренко, Рябовіл - не знаю наскільки вони знайомі пересічному кубанцю.
Що ж до людей, які називають себе "Кубанським козачим військом", то мабуть нащадки запорожці не змогли пережити більшовицького терору і обусурменились, втративши духовний зв'язок з Україною.  Деякі вчені кажуть, що Голодомор 30-х зламав генофонд нації, і навіть ті, що змогли вижити, мають тепер деформовану свідомість. Колись вільнолюбиві козаки стали заляканими і закомплексованими людьми із рабською свідомістю. Народ, який колись був високоцивілізованим, зробився "радянським народом" (тепер пострадянським). Усе це яскраво видно на прикладі України, особливо її східної частини. А Кубань, як відомо, етнографічно та культурно є частиною Східної України.
Останні події в Україні показали, що українці (в тому числі на Сході) пробуджуються від імперського сну, нехай і помало. В людей відроджується потяг до свободи та гідності. Саме відношення як до рабів та приниження з боку влади (донецької мафії), а зовсім не євроінтеграція, збурили людей і призвели до революції, яку не дарма називають Революцією Гідности. Українці вже перестають бути радянським народом, а кубанці все ще "сплять".

Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..

2  
Так, я про "спокінвіку український Крим" теж подумав, що це трохи перебільшення. Але, принаймні, якщо він не український (в етнічному та історичному сенсах), то і не російський точно. Хоча, з іншого боку, може свідомість "радянських людей" Криму, яких там багато, й насправді, більше відповідає "неоРадянській Росії", ніж Україні, яка відроджує свою національну свідомість. Хочеться вірити, що й духовність народу підвиситься, бо неможливо побудувати гарний громадський устрій, коли люди погані всередині.
Відродження Кубані, як мені зараз здається, залежитиме від того, що буде відбуватися в Україні. Якщо людям там вдасться побудувати нове, чесне суспільство, де вони будуть шанувати як свою, так і чужу гідність, кубанці теж згадають, "чиї вони". А поки що Україна була для багатьох лише приводом для жартів.
Серед цих т. зв. козаків, насправді дуже мало нащадків корінного населення Кубані. Це притулок для колишніх військових та особиста армія нашого губернатора. Хоча, треба все ж зазначити, що кубанські козаки, як служиві люди, і до революції діяли на боці Імперії. Недаремно Рябовіл казав у Раді: "Царі робили все, щоб вибити з наших голів, із наших душ пам'ять про Україну й любов до Матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми, коли прийде той слушний час, час визволення України, своїми руками задавили ту волю, щоб ми свої шаблі пополоскали в крові Матері.
Не діждались б цього вони ніколи. Не діждались ,бо хоч наші душі царі поневічили, та не вбили, і ми діти, руки на Матір не підняли б."

Цікаво, що я розмістив російську версію цієї статті на "Живій Кубані", але її видалили, бо вона "не відповідає Правилам". На мій запит, яким саме, нічого не відповіли... Цензура росте, особливо в нашому Краї.

3  
Свідомість населення Криму - це взагалі окрема тема для розмови. Останні 22 роки суверенітет України в Криму був доволі обмеженим (усе через автономний статус). Тому якщо в Україні потрохи відроджується свідомість, то до Криму це відродження не доходить. Автономний статус давав можливість скоріше збагачення для місцевої еліти, ніж культурного розвитку для населення. Російську мову в Криму ніхто не обмежував у розвитку, навпаки вона розвивалась в ущерб як українській, так і кримсько-татарській. 24% українців - це, все-таки, не так вже й мало, а на всьому півострові лише 7 українських шкіл (були донедавна). Нові укр. школи ніхто не хотів відкривати, бо в Криму був свій міністр освіти, який київському міністру не підчинявся. Весь цей час на півострові розпалювались антиукраїнські настрої, в тому числі через рос. телеканали.
Врезультаті усього цього Крим просто став заповідником совка.

Так, я знав що кубанські козаки і за часів Рябовола діяли на боці імперії, але все ж тоді це були справді нащадки запорожців, навідміну від нинішніх "козаків", які стали особистою армією губернатора.

Про цензуру в Росії мені вже доводилось чути. Чого лише вартує ота геббельсівська пропаганда, яка лунає із російських каналів. Якщо неможливо поширювати такі статті на інших ресурсах, то потрібно якось розкручувати цей наш сайт. Треба щоб його читало побільше кубанців.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Календар
«  Квітень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930

Погода

Наша кнопка


Корисні посилання


  • Просвіта © 2017 Створити безкоштовний сайт на uCoz