Інтернет-портал української культури Кубані

Субота
18.08.2018
11:51
Вітаю Вас Гість | RSS Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Новинки бібліотеки
[25.06.2017]
Кирий О. Адыгейский ... (0)
[22.01.2017]
Кирий П_Украинская м... (0)
[05.12.2016]
Спиридон Добровольсь... (0)
[19.03.2015]
Іванис В. Стежками ж... (0)
[07.03.2015]
Український тиждень ... (0)
[26.11.2014]
Козак Мамай (0)
[11.10.2014]
Жарко Я. Баштанник (... (0)
[24.09.2014]
Петлюра С. Секретні ... (0)

Архів записів

Пошук

Запрошуємо!

Головна » Архів матеріалів

Литературный «батько» Украины и Кубани


Сейчас, когда внимание всего мира приковано к событиям на Украине, идет полномасштабная информационная война, особенно ценен каждый голос, который может остудить горячие головы, напомнить о временах, когда слова «русско-украинское братство» еще не звучали горькой насмешкой. Для Кубани это особенно важно, ведь, как напомнил совсем недавно губернатор Александр Ткачев, «и в наших жилах течет украинская кровь», кровь вольных запорожцев. Одно из таких напоминаний случилось в минувший вторник. В Литературном музее (отдел КГИАМЗ им.Е.Д. Фелицына) состоялось открытие выставки «Великой дружбой сотворен». Выставка посвящена двум датам, отмечающимся в 2014 году: 200-летию со дня рождения выдающегося украинского поэта, прозаика, художника Тараса Шевченко и 215-летию со дня рождения атамана Черноморского казачьего войска, генерала-майора, одного из первых кубанских писателей, историков Якова Кухаренко.

Оба эти имени объединены неслучайно. Якова Кухаренко и Тараса Шевченко связывала тесная дружба, они состояли в переписке, и великий «Кобзарь» мечтал побывать в Черномории, в гостях у «батьки атамана». Кроме того, великого украинского писателя помнили и чтили на Кубани и до и после революции.
Сама выставка «Великой дружбой сотворён» – совместный проект музея и южного филиала Российского института культурологии. Её основу составила личная коллекция известного кубанского ученого, старшего научного сотрудника института, профессора Виктора Кирилловича Чумаченко, которая формировалась в течение тридцати лет. Книги была подарены ученому научными обществами имени Шевченко в Украине, США, Канаде, известными учеными и краеведами. В числе редких экспонатов – первое полное издание «Кобзаря» 1867 года, сборник стихотворений поэта, изданный во Львове в 1867 году, «Кобзарь» 1908 года из личной библиотеки кубанского украинского поэта и прозаика Ф.И. Капельгородского, первую и лучшую биографию Тараса Шевченко авторства А. Я. Конисского, вышедшую в Одессе в 1898 году, а также другие раритетные издания второй половины ХIХ – ХХ в, изданные в разных странах, в том числе в Канаде, США, Австралии, переведённые на белорусский и польский языки, и многое другое. ... Читати далі »

Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 770 | Добавил: Керівник | Дата: 19.03.2014 | Комментарии (0)

Шевченкові 200 років!

Шановні друзі, відвідувачі нашого сайту!
9 березня виповнилося 200 років з дня народження великого поета України Тараса Григоровича Шевченка. В ці часи, коли відроджується свідомість українського народу, коли люди починають розуміти, що вони і тільки вони - а не міліція, не уряд, не держава - є господарями свого життя, коли відроджується те прагнення волі, бачити яке так бажав наш славний поет, голос його звучить актуальним, як ніколи. Зараз, бачачи те, що вже довелося подолати героям українського народу, які вистояли під кулями, які віддали своє життя за вільну Україну - і ті проблеми та загрози, з якими українцям доводиться стикатися в ці нелегкі часи, всі передові кола російського суспільства незалежно від національності дивляться на їхню героїчну боротьбу з великою надією, що, може, і наше звільнення почнеться від матері міст руських...
Саме події останніх днів, загроза вторгнення іноземних контрреволюційних сил, які прагнуть відтворити в країні повалений лад шахраїв та злодіїв зробили те, що ювілей великого Кобзаря не було відсвятковано в Україні так, як було б належно, ці ж події, а також деякі причини особистого характеру зробили так, що не могли вчасно привітати вас з цією датою і ми, за що щиро просимо у вас пробачення. Давайте же будемо завжди пам'ятати нашого великого Поета, та молитися за його і нашу справжню Батьківщину - Неньку Україну, за всіх, хто готовий заради Свободи ризикувати своїм життям, за всіх, в кому всі ці віка рабства, голоду та розстрілянь не здолали вбити вільного козацького духу!

Пам'ятник Тарасу Шевченкові в Краснодарі

Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

СЛАВА УКРАЇНІ - ГЕРОЯМ СЛАВА!
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 317 | Добавил: Керівник | Дата: 18.03.2014 | Комментарии (1)

Кубань о Майдане

Читатели «Новой газеты Кубани» продолжают слать отклики на публикацию в нашей газете от 25.12.13, в которых высказывают свое мнение о событиях в Украине

И звестно, что первые исторические упоминания о Руси и русичах неразрывно связаны с «матерью городов русских» Киевом. Киевская Русь как государственное образование была известна всей Европе еще в восьмом веке нашей эры, она поддерживала с европейскими странами торговые, дипломатические и даже семейные отношения (достаточно вспомнить Ярославну, королеву Франции). Известно также, что киевские князья ходили походами на северо-восток, где жили и живут поныне народности угро-финской группы. И не только ходили, но и возводили там свои города, образовывали княжества по примеру метрополии – в общем, несли туда цивилизацию, и, конечно же, старославянский язык. К одиннадцатому веку на освоенной территории было создано несколько княжеств, в той или иной степени подчиненных Киеву: Ростовское, Суздальское, Владимирское, Тверское и другие. Оттуда, расширяя свое влияние, киевские князья подчиняли себе соседние племена, в том числе и живущие на территории нынешней Московской области. Скорее всего, там уже было поселение, за которым впоследствии закрепилось современное название Москва (кстати, как свидетельствуют некоторые источники, Москва – это угорское название). ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 340 | Добавил: Керівник | Дата: 23.01.2014 | Комментарии (0)

На Кубани о Евромайдане

Представители кубанской интеллигенции по-разному оценивают то, что происходит в бывшей братской республике
Мы когда-то «дружили домами». Нас когда-то объединяло одно общее лихое казачье прошлое – Украину и Кубань.  Хочется надеяться, что что-то и сейчас нас объединяет. По крайней мере, политикам по обе стороны еще не удалось разрушить те культурные и научно-просветительские связи, которые годами налаживались и развивались между нашим краем и соседней Украиной.
Кубанцам, как выяснилось, далеко не безразлично то, что происходит у наших братьев-славян, и сказать, чтобы захлестнувшая недавно Украину волна протестов осталась не замеченной на Кубани, нельзя.

К «евромайдану»,  как окрестили массовые выступления  в Киеве, на Кубани отношение сложилось неоднозначное.
Виктор Чумаченко – едва ли не самый украинский из всех кубанских коллег – ученых-искусствоведов. Доктор филологических наук, в недавнем прошлом – преподаватель Кубанского государственного университета культуры и искусств (КГУКИ), Виктор Кириллович не один десяток лет посвятил исследованию творчества украинских и кубанских писателей. ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 370 | Добавил: Керівник | Дата: 20.01.2014 | Комментарии (1)

Бессменный глава Рады

В истории Кубани немало имен, кои, громко звучав в прежние времена, в наше время оказались практически полностью забытыми современными поколениями.  И лишь сравнительно недавно, на волне «возрождения казачества», вспоминаются имена казачьих лидеров, долгое время пребывавших под спудом забвения, начинается увековечивание их памяти: в названиях улиц, памятников, в речах кубанских политиков. Сравнительно недавно еще один исторический деятель Кубани был увековечен в камне: 17 декабря в станице Динской была открыта мемориальная доска Миколе Рябоволу, видному казачьему политику и общественному деятелю, председателю Кубанской Законодательной Рады. Сделано это было  к памятной дате  – 17 декабря этого года исполнилось 130 лет со дня рождения.
Микола Рябовол родился в 1883 году в станице Динской. Его дед долгое время был атаманом станицы, а отец более 35 лет работал станичным писарем. В семье Николай был старшим из тринадцати детей. Отцу стоило много труда обучать своего первенца в начальных классах Екатеринодарского Войскового реального училища, и средства для продолжения образования в старших классах пришлось добывать уже самому Миколе. Уже в те годы он попал под влияние выдающегося общественно-политического деятеля Степана Ерастова – инициатора создания на Кубани украинских общественных, кооперативных, просветительских и экономических обществ.  Именно под его влиянием и украинского поэта Николая Вороного, который переехал на Кубань, у Николая появляется украинское национальное самосознание. ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 729 | Добавил: Керівник | Дата: 11.01.2014 | Комментарии (0)

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ № 1


Міжнародна асоціація україністів, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Краснодарська крайова громадська організація «Співдружність Кубань – Україна», Міжреґіональна громадська організація «Наукове товариство україністів ім. Т. Г. Шевченка» та Кубанське відділення Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка повідомляють, що 17–18 травня 2014 р. в Краснодарі (Росія) відбудеться Десята міжнародна науково-практична конференція «Кубань – Україна: питання історико-культурної взаємодії», присвячена 200-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка.

На конференції заплановано розгляд таких питань:
1. Актуальні проблеми сучасного шевченкознавства.
2. Шевченко та Росія. Шевченко та Кавказ. Шевченко та Кубань.
3. Українська колонізація Кубані наприкінці XVIII – поч. XX ст., проблеми сучасної міграції.
4. Українські витоки чорноморського та кубанського козацтва.
5. Життя українського етносу в поліетнічному середовищі, еволюція українських культурних традицій на Кубані та форми їх асиміляції.
6. Україна в долях і творчості кубанців, Кубань в українській літературі та мистецтві.
7. Наукові та культурні зв’язки України з Кубанню раніше й тепер.
8. Українська кубанська діаспора за кордоном.
9. Історіографічні та джерелознавчі аспекти дослідження історії Кубані.

VIII випуск збірника «Кубань – Україна: питання історико-культурної взаємодії», в якому публікуватимуться матеріали конференції 2014 р., буде надрукованний до початку роботи форуму. ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 324 | Добавил: Керівник | Дата: 02.01.2014 | Комментарии (0)

"Більше ніколи..."


Завтра, 23 листопада, відзначається день пам'яті жертв Голодомору. На Кубані, як і в Росії взагалі, цей день офіційно не є пам'ятною датою, в цей день ніхто з нас не почує урочистих промов політиків, вибачень з боку влади, яка, між іншим, вважає себе спадкоємцем СРСР. Про Голодомор, як і про все не дуже "героїчне" та "патріотичне" у нас не люблять згадувати...
 Але для людей, предки яких загинули під час цього страшного злочину влади проти власного народу, для тих, хто не втратив спроможність співчувати горю братів-людей незалежно від їхньої національності, скільки би років не відділяло нас від тих подій - цю дату не можливо стерти з серця. За ці страшні 1932-1933 рр. в СРСР від голодної смерті загинуло 7-8 млн людей, а на нашій житниці-Кубані 500-700 тис. (точні цифри ніхто не знає та таке враження, що й не хоче знати). Смерть кожної людини - це трагедія, коли ж ці смерті стають мільонами, вони перетворюються на статистику, "цифри", бо людина просто не може своїм розумом осягнути знищення мільонів "Я"... Одне, що ми можемо -- це порівняти з чимось: єдине, що за масштабами співпадає з Голодмором -- це вбивство євреїв нацистськими злочинцями, але навіть і ці цифри змушують загадатися: за всі роки нацистських гонінь було знищено 4-5 млн євреїв. Кількість жертв Голодомору перебільшує цю цифру в півтора рази, а якщо взяти до уваги ще й те, що тривав він набагато менший термін, ніж Холокост, то масштаб трагедії просто виходить за межі можливостей людської уяви: це вулиці колись квітучих станиць, які заросли бур'яном, бо всі, хто на них жили, померли, це тіла померлих, яких немає сил дотягнути до кладовища, і їх полишають на узбіччі доріг, це з'їдені собаки і кішки та люди, доведені до канібалізму...

Чому нас учить Голодомор, весь сталінський період взагалі? Кожного, напевно, чомусь свому. Для мене Голодмор - це зруйнування ілюзії, яку влада бажає прищепити суспільству: що вона і держава взагалі є священими інститутами, яким людина має безумовно підпорядковуватися. Те, що вони спроможна на подібні злочини - це головний аргумент проти цього, аргумент, який ясно показує, до чого доводить сліпе служіння, вимикання власного сумління, голоса Бога в собі. Саме в цьому, на мою думку, і полягає причина того, що Голодомор сьогодні, м'яко кажучи, не афішують - адже коли людина почне сумніватися в необхідності підпорядковуватися владі Сталіна, наступним кроком буде питання, чи треба підпорядковуватися сучасній владі теж

 

Меморіальний хрест у п. Пашківському

На Кубані майже не існує пам'ятників жертвам Голодомору та політичних репресій, можна сказати, що й взагалі не існує, бо маємо лише меморіальні хрести, встановлені здебільше на місцях масових поховань та страт, зруйнованих церквей. В Краснодарі такий хрест було встановлено в колишній станиці Пашківській, яка тепер частина міста на вулиці Бершанської в сквері ім. Комсомолу. Як би мало це не було, у нас все ж є місце, де можна зробити найменше для наших загиблих братів - хоча б залишити квіти цим людям, знищеним кривавим нелюдським режимом, цим знаком довести, що ми пам'ятаємо, що ми більше не дамо себе одурити. "Більше ніколи, більше ніколи" -- як клялися німці після війни.
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 253 | Добавил: Керівник | Дата: 22.11.2013 | Комментарии (1)

На Кубани исчезает 220-летняя народная культура и речь, и никому до того нет дела


Сохранить в какой-то мере балачку для потомков хотя бы в записях пытаются только единицы языковых энтузиастов
Краснодарский край, 26 апреля – «АиФ-Юг». В № 39 «АиФ-Юг» было опубликовано интервью с историком Игорем Васильевым «Почему на Кубани перестали балакать?», которое вызвало большой резонанс и неоднозначную реакцию наших читателей.
Свое мнение по этому поводу мы попросили высказать этнолингвиста Владимира Пукиша. 


Нуждается в уточнении…

- В интервью речь идет о причинах, по которым современные жители Кубани «не хотят помнить свои корни». Среди потерь специфических черт, до недавних пор определявших «лицо» и характер кубанцев, указана и балачка.
Однако, на мой взгляд, объяснение того, почему балачка уходит, нуждается в уточнении.
Позволю себе усомниться в утверждении историка, будто балачка уже сто лет назад, на рубеже XIX - XX веков, сильно отличалась от украинского языка.  ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 1477 | Добавил: Керівник | Дата: 16.08.2013 | Комментарии (0)

Что делать?

Организации и просто клубы по интересам, ставящие себе целью сохранение и развитие украинской культуры начали появляться в конце 80-х – начале 90-х годов на волне Перестройки и последовавшей за ней переоценки тех ценностей и трактовок истории, которые были приняты в советское время. Впервые стало возможно открыто в печати говорить о вещах, за которые ещё 5—10 лет до того можно было получить срок: расказачивание, раскулачивание, голодомор, украинизация и деукраинизация на Кубани. Постепенно, однако, всё затихло и большинство всех этих «товарыств» благополучно канули в Лету. Обычно, когда вспоминают об их судьбе, особенно сторонники украинского возрождения, начинают говорить, что это власть постоянно вставляла палки в колёса, что Украина не оказывала никакой поддержки. Всё это справедливо в какой-то мере, но причины эти – это причины объективные, среди которых часто забывают указать самую главную – это то, что процесс деукраинизации зашёл уже слишком далеко: люди в большинстве своём восприняли то представление об украинской культуре Кубани, которое старательно навязывалось им советскими педагогами – что это не культура, а грубость, «деревенщина» и наша мова – это вообще не язык, а безграмотное произношение русских слов, от которого нужно всеми силами избавляться. Совершенно очевидно, что такой стереотип, прививавшийся начиная с 30-х годов, не может исчезнуть в одночасье, и потому вполне понятна холодность и насмешливость многих кубанцев, когда речь заходит об украинской культуре. ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 491 | Добавил: Керівник | Дата: 22.07.2013 | Комментарии (20)

На высоком академическом уровне


10–11 мая 2013 года в Краснодаре работала международная научная конференция «Кубань-Украина: вопросы историко-культурного взаимодействия». Это уже девятый по счету научный форум под таким общим названием. Его организаторами выступил ряд научных и общественных организаций двух братских славянских стран, в том числе Международная ассоциация украинистов, Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М. Рыльского Национальной Академии наук Украины, Краснодарская краевая общественная организация «Содружество Кубань – Украина», Кубанское отделение Научного общества имени Шевченко и  Межрегиональная общественная организация «Научное общество украинистов им. Т. Г. Шевченко». ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 728 | Добавил: Керівник | Дата: 14.05.2013 | Комментарии (1)

« 1 2 3 4 5 ... 7 8 »
Форма входу

Календар
«  Серпень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Погода

Наша кнопка


Корисні посилання


  • Просвіта © 2018 Створити безкоштовний сайт на uCoz