Інтернет-портал української культури Кубані

Понеділок
11.12.2017
20:05
Вітаю Вас Гість | RSS Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Новинки бібліотеки
[25.06.2017]
Кирий О. Адыгейский ... (0)
[22.01.2017]
Кирий П_Украинская м... (0)
[05.12.2016]
Спиридон Добровольсь... (0)
[19.03.2015]
Іванис В. Стежками ж... (0)
[07.03.2015]
Український тиждень ... (0)
[26.11.2014]
Козак Мамай (0)
[11.10.2014]
Жарко Я. Баштанник (... (0)
[24.09.2014]
Петлюра С. Секретні ... (0)

Архів записів

Пошук

Запрошуємо!

Головна » Архів матеріалів
Кубань о Майдане

Читатели «Новой газеты Кубани» продолжают слать отклики на публикацию в нашей газете от 25.12.13, в которых высказывают свое мнение о событиях в Украине

И звестно, что первые исторические упоминания о Руси и русичах неразрывно связаны с «матерью городов русских» Киевом. Киевская Русь как государственное образование была известна всей Европе еще в восьмом веке нашей эры, она поддерживала с европейскими странами торговые, дипломатические и даже семейные отношения (достаточно вспомнить Ярославну, королеву Франции). Известно также, что киевские князья ходили походами на северо-восток, где жили и живут поныне народности угро-финской группы. И не только ходили, но и возводили там свои города, образовывали княжества по примеру метрополии – в общем, несли туда цивилизацию, и, конечно же, старославянский язык. К одиннадцатому веку на освоенной территории было создано несколько княжеств, в той или иной степени подчиненных Киеву: Ростовское, Суздальское, Владимирское, Тверское и другие. Оттуда, расширяя свое влияние, киевские князья подчиняли себе соседние племена, в том числе и живущие на территории нынешней Московской области. Скорее всего, там уже было поселение, за которым впоследствии закрепилось современное название Москва (кстати, как свидетельствуют некоторые источники, Москва – это угорское название). ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 309 | Добавил: Керівник | Дата: 23.01.2014 | Комментарии (0)

На Кубани о Евромайдане

Представители кубанской интеллигенции по-разному оценивают то, что происходит в бывшей братской республике
Мы когда-то «дружили домами». Нас когда-то объединяло одно общее лихое казачье прошлое – Украину и Кубань.  Хочется надеяться, что что-то и сейчас нас объединяет. По крайней мере, политикам по обе стороны еще не удалось разрушить те культурные и научно-просветительские связи, которые годами налаживались и развивались между нашим краем и соседней Украиной.
Кубанцам, как выяснилось, далеко не безразлично то, что происходит у наших братьев-славян, и сказать, чтобы захлестнувшая недавно Украину волна протестов осталась не замеченной на Кубани, нельзя.

К «евромайдану»,  как окрестили массовые выступления  в Киеве, на Кубани отношение сложилось неоднозначное.
Виктор Чумаченко – едва ли не самый украинский из всех кубанских коллег – ученых-искусствоведов. Доктор филологических наук, в недавнем прошлом – преподаватель Кубанского государственного университета культуры и искусств (КГУКИ), Виктор Кириллович не один десяток лет посвятил исследованию творчества украинских и кубанских писателей. ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 330 | Добавил: Керівник | Дата: 20.01.2014 | Комментарии (1)

Бессменный глава Рады

В истории Кубани немало имен, кои, громко звучав в прежние времена, в наше время оказались практически полностью забытыми современными поколениями.  И лишь сравнительно недавно, на волне «возрождения казачества», вспоминаются имена казачьих лидеров, долгое время пребывавших под спудом забвения, начинается увековечивание их памяти: в названиях улиц, памятников, в речах кубанских политиков. Сравнительно недавно еще один исторический деятель Кубани был увековечен в камне: 17 декабря в станице Динской была открыта мемориальная доска Миколе Рябоволу, видному казачьему политику и общественному деятелю, председателю Кубанской Законодательной Рады. Сделано это было  к памятной дате  – 17 декабря этого года исполнилось 130 лет со дня рождения.
Микола Рябовол родился в 1883 году в станице Динской. Его дед долгое время был атаманом станицы, а отец более 35 лет работал станичным писарем. В семье Николай был старшим из тринадцати детей. Отцу стоило много труда обучать своего первенца в начальных классах Екатеринодарского Войскового реального училища, и средства для продолжения образования в старших классах пришлось добывать уже самому Миколе. Уже в те годы он попал под влияние выдающегося общественно-политического деятеля Степана Ерастова – инициатора создания на Кубани украинских общественных, кооперативных, просветительских и экономических обществ.  Именно под его влиянием и украинского поэта Николая Вороного, который переехал на Кубань, у Николая появляется украинское национальное самосознание. ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 581 | Добавил: Керівник | Дата: 11.01.2014 | Комментарии (0)

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ № 1


Міжнародна асоціація україністів, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Краснодарська крайова громадська організація «Співдружність Кубань – Україна», Міжреґіональна громадська організація «Наукове товариство україністів ім. Т. Г. Шевченка» та Кубанське відділення Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка повідомляють, що 17–18 травня 2014 р. в Краснодарі (Росія) відбудеться Десята міжнародна науково-практична конференція «Кубань – Україна: питання історико-культурної взаємодії», присвячена 200-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка.

На конференції заплановано розгляд таких питань:
1. Актуальні проблеми сучасного шевченкознавства.
2. Шевченко та Росія. Шевченко та Кавказ. Шевченко та Кубань.
3. Українська колонізація Кубані наприкінці XVIII – поч. XX ст., проблеми сучасної міграції.
4. Українські витоки чорноморського та кубанського козацтва.
5. Життя українського етносу в поліетнічному середовищі, еволюція українських культурних традицій на Кубані та форми їх асиміляції.
6. Україна в долях і творчості кубанців, Кубань в українській літературі та мистецтві.
7. Наукові та культурні зв’язки України з Кубанню раніше й тепер.
8. Українська кубанська діаспора за кордоном.
9. Історіографічні та джерелознавчі аспекти дослідження історії Кубані.

VIII випуск збірника «Кубань – Україна: питання історико-культурної взаємодії», в якому публікуватимуться матеріали конференції 2014 р., буде надрукованний до початку роботи форуму. ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 299 | Добавил: Керівник | Дата: 02.01.2014 | Комментарии (0)

"Більше ніколи..."


Завтра, 23 листопада, відзначається день пам'яті жертв Голодомору. На Кубані, як і в Росії взагалі, цей день офіційно не є пам'ятною датою, в цей день ніхто з нас не почує урочистих промов політиків, вибачень з боку влади, яка, між іншим, вважає себе спадкоємцем СРСР. Про Голодомор, як і про все не дуже "героїчне" та "патріотичне" у нас не люблять згадувати...
 Але для людей, предки яких загинули під час цього страшного злочину влади проти власного народу, для тих, хто не втратив спроможність співчувати горю братів-людей незалежно від їхньої національності, скільки би років не відділяло нас від тих подій - цю дату не можливо стерти з серця. За ці страшні 1932-1933 рр. в СРСР від голодної смерті загинуло 7-8 млн людей, а на нашій житниці-Кубані 500-700 тис. (точні цифри ніхто не знає та таке враження, що й не хоче знати). Смерть кожної людини - це трагедія, коли ж ці смерті стають мільонами, вони перетворюються на статистику, "цифри", бо людина просто не може своїм розумом осягнути знищення мільонів "Я"... Одне, що ми можемо -- це порівняти з чимось: єдине, що за масштабами співпадає з Голодмором -- це вбивство євреїв нацистськими злочинцями, але навіть і ці цифри змушують загадатися: за всі роки нацистських гонінь було знищено 4-5 млн євреїв. Кількість жертв Голодомору перебільшує цю цифру в півтора рази, а якщо взяти до уваги ще й те, що тривав він набагато менший термін, ніж Холокост, то масштаб трагедії просто виходить за межі можливостей людської уяви: це вулиці колись квітучих станиць, які заросли бур'яном, бо всі, хто на них жили, померли, це тіла померлих, яких немає сил дотягнути до кладовища, і їх полишають на узбіччі доріг, це з'їдені собаки і кішки та люди, доведені до канібалізму...

Чому нас учить Голодомор, весь сталінський період взагалі? Кожного, напевно, чомусь свому. Для мене Голодмор - це зруйнування ілюзії, яку влада бажає прищепити суспільству: що вона і держава взагалі є священими інститутами, яким людина має безумовно підпорядковуватися. Те, що вони спроможна на подібні злочини - це головний аргумент проти цього, аргумент, який ясно показує, до чого доводить сліпе служіння, вимикання власного сумління, голоса Бога в собі. Саме в цьому, на мою думку, і полягає причина того, що Голодомор сьогодні, м'яко кажучи, не афішують - адже коли людина почне сумніватися в необхідності підпорядковуватися владі Сталіна, наступним кроком буде питання, чи треба підпорядковуватися сучасній владі теж

 

Меморіальний хрест у п. Пашківському

На Кубані майже не існує пам'ятників жертвам Голодомору та політичних репресій, можна сказати, що й взагалі не існує, бо маємо лише меморіальні хрести, встановлені здебільше на місцях масових поховань та страт, зруйнованих церквей. В Краснодарі такий хрест було встановлено в колишній станиці Пашківській, яка тепер частина міста на вулиці Бершанської в сквері ім. Комсомолу. Як би мало це не було, у нас все ж є місце, де можна зробити найменше для наших загиблих братів - хоча б залишити квіти цим людям, знищеним кривавим нелюдським режимом, цим знаком довести, що ми пам'ятаємо, що ми більше не дамо себе одурити. "Більше ніколи, більше ніколи" -- як клялися німці після війни.
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 225 | Добавил: Керівник | Дата: 22.11.2013 | Комментарии (1)

На Кубани исчезает 220-летняя народная культура и речь, и никому до того нет дела


Сохранить в какой-то мере балачку для потомков хотя бы в записях пытаются только единицы языковых энтузиастов
Краснодарский край, 26 апреля – «АиФ-Юг». В № 39 «АиФ-Юг» было опубликовано интервью с историком Игорем Васильевым «Почему на Кубани перестали балакать?», которое вызвало большой резонанс и неоднозначную реакцию наших читателей.
Свое мнение по этому поводу мы попросили высказать этнолингвиста Владимира Пукиша. 


Нуждается в уточнении…

- В интервью речь идет о причинах, по которым современные жители Кубани «не хотят помнить свои корни». Среди потерь специфических черт, до недавних пор определявших «лицо» и характер кубанцев, указана и балачка.
Однако, на мой взгляд, объяснение того, почему балачка уходит, нуждается в уточнении.
Позволю себе усомниться в утверждении историка, будто балачка уже сто лет назад, на рубеже XIX - XX веков, сильно отличалась от украинского языка.  ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 1062 | Добавил: Керівник | Дата: 16.08.2013 | Комментарии (0)

Что делать?

Организации и просто клубы по интересам, ставящие себе целью сохранение и развитие украинской культуры начали появляться в конце 80-х – начале 90-х годов на волне Перестройки и последовавшей за ней переоценки тех ценностей и трактовок истории, которые были приняты в советское время. Впервые стало возможно открыто в печати говорить о вещах, за которые ещё 5—10 лет до того можно было получить срок: расказачивание, раскулачивание, голодомор, украинизация и деукраинизация на Кубани. Постепенно, однако, всё затихло и большинство всех этих «товарыств» благополучно канули в Лету. Обычно, когда вспоминают об их судьбе, особенно сторонники украинского возрождения, начинают говорить, что это власть постоянно вставляла палки в колёса, что Украина не оказывала никакой поддержки. Всё это справедливо в какой-то мере, но причины эти – это причины объективные, среди которых часто забывают указать самую главную – это то, что процесс деукраинизации зашёл уже слишком далеко: люди в большинстве своём восприняли то представление об украинской культуре Кубани, которое старательно навязывалось им советскими педагогами – что это не культура, а грубость, «деревенщина» и наша мова – это вообще не язык, а безграмотное произношение русских слов, от которого нужно всеми силами избавляться. Совершенно очевидно, что такой стереотип, прививавшийся начиная с 30-х годов, не может исчезнуть в одночасье, и потому вполне понятна холодность и насмешливость многих кубанцев, когда речь заходит об украинской культуре. ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 463 | Добавил: Керівник | Дата: 22.07.2013 | Комментарии (20)

На высоком академическом уровне


10–11 мая 2013 года в Краснодаре работала международная научная конференция «Кубань-Украина: вопросы историко-культурного взаимодействия». Это уже девятый по счету научный форум под таким общим названием. Его организаторами выступил ряд научных и общественных организаций двух братских славянских стран, в том числе Международная ассоциация украинистов, Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М. Рыльского Национальной Академии наук Украины, Краснодарская краевая общественная организация «Содружество Кубань – Украина», Кубанское отделение Научного общества имени Шевченко и  Межрегиональная общественная организация «Научное общество украинистов им. Т. Г. Шевченко». ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 663 | Добавил: Керівник | Дата: 14.05.2013 | Комментарии (1)

Дев’ята міжнародна науково-практична конференція «Кубань – Україна: питання історико-культурної взаємодії»



Міжнародна асоціація україністів, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського Національної академії наук України, Краснодарська крайова громадська організація «Співдружність Кубань – Україна», Міжреґіональна громадська організація «Наукове товариство україністів ім. Т. Г. Шевченка» та Кубанське відділення Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка повідомляють, що 10-11 травня 2013 року відбудеться Дев’ята міжнародна науково-практична конференція «Кубань – Україна: питання історико-культурної взаємодії», присвячена 150-річчю з дня народження видатного українського письменника, громадського діяча, вченого, педагога та просвітителя Бориса Дмитровича Грінченка (1863 – 1910).

Під час роботи конференції передбачається розглянути такі проблеми:
1. Творча, громадська, наукова і педагогічна праця Б. Д. Грінченка в Україні; його багатогранні зв’язки з Кубанню і кубанцями;
2. Українська колонізація Кубані наприкінці XVIII – поч. ХХ ст., проблеми сучасної трудової міграції;
3. Українські витоки чорноморського та кубанського козацтва;
4. Життя українського етносу в поліетнічному середовищі, еволюція українських культурних традицій на Кубані та форми їх асиміляції;
5. Україна в долях і творчості кубанців, Кубань в українській літературі та мистецтві;
5. Наукові та культурні зв’язки України з Кубанню раніше і зараз;
Українська кубанська діаспора за кордоном;
6. Історіографічні та джерелознавчі аспекти дослідження історії Кубані. ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 356 | Добавил: Керівник | Дата: 09.01.2013 | Комментарии (0)

Всех с наступающим Новым Годом, або з прийдешнім Новим Роком!
Подходит к концу 2012 год, год когда в Интернете появился этот сайт, взявший на себя далеко не простую в реалиях современной России, и Кубани, в частности  -- говорить правду. Это само по себе здесь далеко не приветствуется, тем более в вопросах, связанных с Украиной и украинским населением вообще. К тому же, помимо традиционного отношения к украинцам Кубани со стороны краевых властей, берущего свои истоки в "сталинских принципах" национальной политики, заложенных в 30-е годы, заключающегося либо в полном игнорировании какого-либо "украинского вопроса" либо в создании и популяризации вместо твёрдых и обоснованных исторических знаний мыслей отдельных людей, состоящих в том, что у нас на Кубани никакой украинской мовы нет, а есть "балачка", а значит диалект (и хорошо ещё, если не русского языка!), следовательно, и внимания особого не заслуживающий -- помимо этого традиционного негативного взгляда нам приходится сталкиваться с людьми уверовавшими в другую крайность, готовыми отрицать и обелять преступления нацистских оккупантов, лишь потому что они "тоже против Сталина были", а также с теми, кто, будучи полностью ослеплён своим украинским патриотизмом, требует возвращения(?) Кубани Украине, совершенно не понимая, что такие заявления не только не выполнимы, но и дают новую пищу российским ура-патриотом, которые, едва услышав хоть один подобный намёк, сразу затягивают песню о том, что "дай только кубанским украинцам какую-нибудь свободу, так Украина сразу заявит свои претензии во всеуслышание". ... Читати далі »
Прикрепления:
Категория: | Просмотров: 486 | Добавил: Керівник | Дата: 31.12.2012 | Комментарии (0)

« 1 2 3 4 5 ... 7 8 »
Форма входу

Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Погода

Наша кнопка


Корисні посилання


  • Просвіта © 2017 Створити безкоштовний сайт на uCoz